Професійний стрес

            Давайте спробуємо розібратися, що ж таке професійний стрес і чому він виникає.

Стрес, пов'язаний з роботою, - це можлива реакція організму, коли до людей ставляться вимоги, які не відповідають рівню їхніх знань і навичок. В ході недавно проведеного опитування в 15 країнах Європейського союзу 56% робітників відзначали високі темпи роботи, 60% - жорсткі терміни її виконання, 40% - її монотонність, понад третини не мали можливості надати будь-який вплив на порядок виконання завдань. Пов'язані з роботою стресові чинники сприяють розвитку проблем зі здоров'ям. Так, 15% працюючих скаржилися на головний біль, 23% - на біль в області шиї і плечей, 23% - на втому, 28% - на стрес і 33% - на біль у спині. Майже кожен 10-й повідомив, що до нього на робочому місці застосовують тактику залякування.

Економічні втрати від виробничого стресу і пов'язаних з ним проблем, з психічним здоров'ям працюючих виявляються досить високими (близько 265 млрд євро щорічно для 15 держав Європейського союзу). В наші дні через швидкомінливі соціально-економічні і політичні ситуації, збільшення нервово-психічних та інформаційних навантажень, диверсифікації виробництва, зростання конкурентності проблеми управління виробничими стресами стають все більш актуальними.

Професійний стрес - емоційний стан людини, який викликається несподіваною та напруженою ситуацією у трудовому колективі, конфліктними взаємовідносинами, інтелектуальним і емоційним перевантаженням. Психологи зазначають, що у стресовому стані людина частіше припускається помилок, їй важко здійснювати цілеспрямовану діяльність, переключення і розподілення уваги, у неї порушується перебіг пізнавальних процесів (сприйняття, пам'яті, уваги, мислення), спостерігається розладнання координації рухів, неадекватність емоційних реакцій, виникає загальне гальмування чи повна дезорганізація діяльності. Крім негативних фізіологічних наслідків для організму людини (підвищення кров'яного тиску, серцевий напад, головний біль, розлади шлунку тощо) стреси можуть у свою чергу вкрай негативно впливати на якість виробничого процесу.

Виникнення і переживання стресу залежить не стільки від об'єктивних, скільки від психологічних, суб'єктивних чинників, від особливостей самої людини, оцінки нею ситуації, зіставлення своїх сил і можливостей з тим, що вимагається, та ін. Будь-яка несподіванка, що порушує звичний перебіг життя може стати причиною стресу або стресом, за термінологією Г.Сельє. При цьому не має значення об'єктивна причина. Важливим є саме суб'єктивне ставлення до неї. Тому певна ситуація однією людиною може сприйматися як стресова, а у інших вона не викличе навіть хвилювання. Отже, при переживанні стресу матимуть значення тільки внутрішні психологічні особливості особистості.

Причини професійних стресів

Для багатьох людей робота є основним джерелом не тільки доходу, але і стресу. Є багато причин, що викликають професійний стрес, включаючи найбільш очевидну — невідповідність професії типу особистості. Нездатність впоратися з обов’язками або відсутність задоволення від їх виконання підвищують рівень пов’язаного з роботою стресу. Ми поговоримо про основні чинники, що викликають професійний стрес — проблему, яка в наш час отримує все більш широке поширення

Нові технології

Колись передбачалося, що нові технології скоротять робочі години, але в дійсності відбувається зворотне: ми працюємо все довше і все менше часу приділяємо сім’ям, друзям, улюбленим заняттям. Стрімка зміна робочого середовища і практик часто призводить до посилення професійного стресу. Безліч людей, що виконують різні види робіт, постійно намагаються не відставати від темпу, в якому розвиваються нові технології. Сьогодні багато працівники більшою мірою відчувають себе частиною машин, ніж частиною робочого колективу і навіть більше, ніж особистістю. Сьогодні люди частіше, ніж будь-коли, працюють на самоті (нерідко — вдома) або — у великих компаніях, але в ізоляції від колег.

Робота по змінах

Це — причина дуже сильного професійного стресу. Робота по змінах збиває нормальний біологічний ритм людини і порушує сон, в результаті чого людина не може нормально відпочивати, стає дратівливою і, іноді гірше, ніж зазвичай справляється зі своїми робочими обов’язками, що призводить до посилення стресу. Змінний чи нестійкий графік порушує режим харчування, що призводить до проблем із травленням.

Дедлайн

Робота з постійними і жорсткими дедлайнами також є потенційним джерелом сильного стресу. Цей ефект посилюється, якщо начальник або сам працівник встановлює практично нездійсненні цілі і дедлайни.

Довгий робочий день

Якщо ви щотижня працює надто багато годин (більше або набагато більше звичайних сорока годин), існує ризик, що з часом продуктивність вашої роботи знизитися, оскільки втома неминуче дасть про себе знати. Недосип і відсутність нормального (за тривалістю і якістю) відпочинку підсилюють професійний стрес.  Ефективне використання робочого часу є однією з умов подолання цієї проблеми.

Транспорт

У великих містах за останні десять-п’ятнадцять років водіння автомобіля перетворилося із задоволення в одне з найнеприємніших занять. Використання громадського транспорту іноді є не меншою проблемою — особливо, якщо людина працює далеко від дому і, щоб доїхати до місця призначення, потрібно зробити кілька пересадок. Дорога на роботу або з роботи додому може займати щодня одну-дві години, в деяких містах — до чотирьох годин.

Умови праці

Шум, висока температура повітря, погана вентиляція, відсутність вікон в приміщеннях — все це фактори, супутні зростанню професійного стресу. У багатьох країнах робочі місця повинні відповідати певним стандартам.

Відсутність інтересу до роботи

Робота тільки заради грошей призводить до того, що працівник не відчуває цінності того, що він робить і не відчуває задоволення від роботи. Більшість людей недооцінюють те, наскільки шкідливими можуть бути такі умови для їхнього життя. Справитися з професійним стресом, що мають таку причину, буває дуже непросто — по-перше, тому що люди часто заперечують існування проблеми, а по-друге, тому що знайти роботу, яка приносить радість, може бути дуже важко.

Колеги

Джерелом сильного професійного стресу може бути робота з людьми, які вам не подобаються, з якими не вдалося налагодити взаєморозуміння. Незалежно від того, чи відбуваються на робочому місці відкриті конфлікти, або працівники змушені придушувати свої справжні емоції, такі умови дуже шкідливі для здоров’я людей.

Впевненість у завтрашньому дні

У більшості країн давно минули ті часи, коли люди працювали на одному місці десятиліттями, нерідко — з початку виробничої практики до самої пенсії. Зараз, особливо в умовах фінансової нестабільності навіть у благополучних країнах, багато людей бояться за свої робочі місця. Всупереч думці, яку намагалися популяризувати деякі політики, це не підвищує якість пропозицій на ринку праці, а лише підсилює пов’язаний з роботою стрес.

Керівна посада

Необхідність приймати важкі рішення, антипатія підлеглих, часті переробки — ці та інші фактори роблять роботу на керівній посаді джерелом сильного стресу, незважаючи на всі її матеріальні переваги.

«Організаційний стрес»

Так званий «організаційний стрес»  може бути викликаний низкою причин: конфлікт ролей і рольова невизначеність (до працівника висуваються суперечливі вимоги або порушується принцип єдиноначальства – працівники одержують розпорядження, що суперечать одне одному), перевантаження або недовантаження працівників (при недостатньому навантаженні працівнику складно продемонструвати всі свої можливості і кваліфікацію, що відсуває підвищення в часі), неналагодженість інформаційних потоків, , висока відповідальність, дефіцит часу.

На думку Д. Фонтана стресори професійної діяльності слід розподілити на загальні і специфічні. До загальних стресорів слід віднести:

1. Відсутність наукового підходу до організації сумісної діяльності (безвідповідальність, неритмічність або відсутність системи в роботі). Колектив час від часу лихоманить, він діє в режимі "пожежної" команди.

2. Недостатня кількість співробітників, що примушує інших працювати у виснажливому режимі. Обсяг роботи дуже великий і робота виконується або неякісно, або її висока якість забезпечується надзусиллями.

3. Порушення режиму робочого часу. Має місце робота в понадурочні години, зміна ритму діяльності, що призводить до накопичення втоми, знесилення організму, психологічного вигорання.

4. Статусні проблеми, пов'язані з низьким службовим статусом, низькою заробітною платнею, недостатніми перспективами кар'єрного зростання.

5. Заорганізованість і формалізм, які знаходять прояв у великій кількості нарад, засідань, на яких нічого не вирішується, "паперовій творчості", великій кількості планів і звітів.

6. Невизначеність і непередбачуваність розвитку подій в організації. Невизначеність може приймати вигляд швидких, непрогнозованих дій, які порушують стабільність функціонування колективу без пояснення необхідності змін.

Окремого розгляду вимагають специфічні професійні стресори, серед яких можна виокремити:

1. Нечіткі функціональні обов'язки. Іноді співробітники не знають власних службових повноважень, не розуміють, що вони повинні робити і де кордони їх відповідальності. Відсутність регламентації функціональних обов'язків ставить особистість в скрутну ситуацію: якщо вона бездіяльна, від неї вимагають активних дій, а якщо виявляє ініціативу, то звинувачують у перевищенні повноважень.

2. Нереалістично високі домагання. Співробітник може чекати від себе дуже багато, примушуючи працювати в повну силу, у той же час залишаючись незадоволеним результатами діяльності. Ці нереалістичні домагання мають низку характеристик:

^ використання категоричного імперативу типу: "У будь-якому випадку я повинен";

^ глобальна негативна самооцінка і самоприниження: "Я отримав поразку, тобто я невдаха";

^ низька межа фрустрації, що випліскується висловами типу: "Я такого не витримаю", "Я цього не перенесу" і т. п.

^ стан "катастрофи", який знаходить прояв у висловах і установках типу: "Якщо ми цього досягнемо, то вважай, що всі зусилля пішли нанівець";

^ немотивовані узагальнення типу: "Якщо ми навіть цього не зробили, то вважай, що нічого не зробимо в майбутньому". За нереалістичною оцінкою перспектив обов'язково йдуть негативні, важкі переживання і невдачі. Наприклад, якщо аспірант перед виступом на науковому семінарі налаштовує себе так: "Мене сьогодні розіб'ють", то це викликає невпевненість і сприяє стану стресу.

3. Ігнорування керівником думок підлеглого. Керівник своїми діями може викликати стрес у підлеглого тому, що може впливати на його життєдіяльність морально і матеріально: більша чи менша заробітна платня, премія, можливості кар'єрного просування, безкінечні критичні зауваження і т.п.

4. Особливості взаємодії з колегами по горизонталі можуть призводити до стресів у випадках психологічної несумісності, наявності яскраво виражених акцентуацій, різних поглядів на стратегію підрозділу чи закладу в цілому.

До специфічних стресорів можна віднести також позаслужбові стресори, викликані сімейними обставинами: поведінкою дітей, ревнощами, зрадою чоловіка або дружини, хворобою близьких родичів, фінансовими та побутовими проблемами тощо.

Дослідження показують, що в багатьох випадках причиною стресу, тяжких захворювань, нещасних випадків і аварій стає так званий мобінг.

Мобінг (англ. to mob — нападати, гнобити, знущатися) — ситуація, коли в трудовому колективі одна або кілька осіб ставляться вороже до певної особи і здійснюють такі дії часто або впродовж тривалого часу (місяці, роки). Мобінг відрізняється від інших конфліктів тим, що тут відсутня рівність сил — сильніша група переслідує слабшого. Це може бути керівник, який переслідує підлеглого, або група працівників переслідує одного. Засоби знущання можуть бути такими: образи, поширення пліток, приниження, лихослів'я тощо. Мобінг може здійснюватися на різних щаблях суспільства, у різних середовищах трудових колективів. Зазвичай такі дії провадяться приховано від оточуючих, без присутності свідків. Усім втлумачується, що жертва сама створює проблеми або що з її психічним здоров'ям не все гаразд. Мобінг є цільовою дією щодо усунення цієї особи, при цьому не всі учасники можуть бути свідомими того, що діється. Що більше жертва потерпає, то більше заохочує переслідувачів до подальшого знущання.

Мобінг — це суспільна небезпека, і його не повинно бути у цивілізованому світі.

Детальніше про мобінг читайте ТУТ.

          Психологічна готовність членів трудового колективу протистояти стресам

Особливо схильні до стресу дві категорії працівників. Одна з них - немолоді керівники, які роками чекали, що компанія про них потурбується, але один раз відчули, що вони більше не потрібні. Ритм життя кардинально змінюється, і виявляється, що люди, які присвятили все своє життя одній фірмі, вимушені шукати для себе нову роль. Друга категорія - це досить молоді "вільнонаймані" менеджери. У них постійний дефіцит часу. Тому вони часто сімейне життя приносять у жертву мобільності і кар'єрі, щоб закріпити свій стан. Не позбавлені стресу і ті працівники, які успішно просуваються по службі. Більшість кар'єристів за своєю суттю нещасливі, і чергові досягнення по службі лише поглиблюють той стан напруженості, в якому вони перебувають.

Ефективність подолання стресу багато в чому залежить від психологічної готовності протистояти йому та від уміння керувати власними емоціями в складних ситуаціях.

Велике значення для управління стресами на особистому рівні має знання особливостей власної психіки. Відомо, що залежно від особистих особливостей, реакція кожної людини на стрес є досить специфічною. У зв’язку з цим виділяють шість типів особистостей, які по-різному реагують на стрес:

честолюбний тип. До цього типу належать люди із сильною потребою в досягненні успіху. Вони енергійні, рухливі, агресивні та орієнтовані на справу. Причинами стресу для них є перевантаження, велика інтенсивність діяльності й міжособистісних стосунків, недостатнє розуміння самих себе. Основними симптомами стресу є безсоння, підвищений кров’яний тиск, проблеми із серцем, надмірне паління;

спокійний тип — це безтурботні та спокійні люди, орієнтовані на минуле, мрійливі й малоактивні. Вони вирізняються низькою схильністю до стресів. Причиною стресу можуть стати люди чи вимоги професійної діяльності, які порушують розмірений плин їхнього життя;

сумлінний тип. До даного типу відносять людей дріб’язкових, допитливих, педантичних, догматичних, стабільних, консервативних і обов’язкових. Вони вірять авторитетам і підкоряються традиціям. Для них причинами стресу є люди, що порушують їхні плани та стереотипи поведінки. Вони мають середній ступінь схильності до стресів, але дуже чутливі до змін їхньої звичної життєдіяльності;

тип, що не відстоює — це люди, що не можуть постояти за себе й відстояти свої права. Вони догоджають іншим, уникають міжособистісних конфліктів, бояться проблемних відносин один з одним. Внутрішнє напруження, що виникає на ґрунті міжособистісних відносин, є частою причиною стресів;

життєлюбний тип. Люди, що належать до цього типу, сильні, енергійні, життєлюбні, імпульсивні, розкуті. Для них характерною є часта зміна інтересів. Причинами стресу є рутинна робота й надмірне внутрішнє напруження;

тривожний тип вирізняється високою схильністю до стресу. Люди цього типу виявляють занепокоєння з приводу можливих невдач, мають низьку самооцінку. Причинами стресу для них є відповідальна робота й різкі зміни в житті.

          Рівні та методи управління стресами

Дедалі наполегливіше постає питання щодо можливості зведення стресу до мінімуму ще до того, як він підірве моральний дух і здоров'я людини. Намагаючись зберегти свої кадри, іноземні корпорації давно зробили ставку на боротьбу зі стресом і запобігання йому. Працівників навчають методам профілактики стресових станів. Розгортаються широкі програми "гарного самопочуття". Вони складаються з коротких лекцій, які читають в обідню перерву і з яких працівники дізнаються, де краще харчуватися, ефективніше розподіляти свій час, як кинути палити тощо. Найбільшу ефективність дають програми, які передбачають виявлення конкретних джерел стресу, розробку різних підходів до їх мінімізації або ліквідації. Компанії витрачають чималі кошти на дослідження психологічних проблем, вияв стрес-факторів, їхню ліквідацію, на поліпшення душевної рівноваги у своїх працівників.

Управління стресами — це процес цілеспрямованого впливу на персонал організації з метою адаптації особи до стресової ситуації, усунення джерел стресу й оволодіння методами їх нейтралізації всім персоналом організації.

Існує два рівні управління стресами.

Перший — на рівні організації, у результаті змін у політиці, структурі виробництва, полягає у виробленні чітких вимог до співробітників, оцінці їх діяльності. У деяких організаціях, переважно в закордонних компаніях і в окремих вітчизняних банківських структурах, проводять тренінги-релаксації (2—3 рази на тиждень після роботи) із використанням аудіокасет під управлінням психолога. Проводяться також комунікативні тренінги для розвитку комунікативної культури співробітників, оволодіння навичками зняття напруги, виїзні ігрові тренінги з метою зняття напруги в колективах, зміцнення зв’язків між співробітниками. Вони допомагають людині почувати себе краще, розслабитися, відновити свої сили. Подібні програми існують і застосовуються на рівні всієї організації, особливо багато їх розроблено в останні роки на підприємствах країн Західної Європи й США.

Наприклад, у Швеції закон 1991 року про «Виробниче середовище» заохочує працівників змінювати свою робочу обстановку, пристосовувати її для себе, а адміністрації пропонується в усьому їм допомагати. У цих країнах професійний стрес розглядається в контексті загальної обстановки на фірмі й у суспільстві. У багатьох програмах на перше місце ставиться завдання зменшення стресу за рахунок кращої організації праці, зміни характеру праці, установлення реальних планових завдань, поліпшення особистих взаємин в організаціях, створення невеликих робочих груп. Американські компанії все частіше стикаються з вимогами про виплату компенсацій за «професійний» стрес і достатньо часто їх виплачують. Якщо в 1983 році з усіх судових позовів, пред’явлених фірмам, 15 % стосувалися плати за професійний ризик, то в 1993 році їх кількість становила вже 40 %, а задовольняються ці позови в два рази частіше, ніж позови з приводу шкоди здоров’ю.

Другий рівень управління стресом здійснюється на рівні окремої особи. Цей спосіб полягає в тому, щоб уміти справлятися зі стресами індивідуально, використовуючи рекомендації та спеціальні програми з нейтралізації стресів.

Такі програми включають медитацію, тренінг, фізичні вправи, дієту й іноді навіть молитву. Вони допомагають людині почувати себе краще, розслабитися, відновити сили. Результати досліджень свідчать, що керівник має владу над підлеглими не тільки у "фізичному розумінні", а й над їхніми почуттями. Ефективний керівник своєчасно помічає наявність проблем у підлеглого, в тому числі у сімейному житті, і намагається допомогти їх йому вирішити. Крім того, керівник може виступати у вигляді буферного механізму, захищаючи співробітника від зайвих проблем. Наприклад, якщо в організації назрівають зміни у вищих ешелонах керівництва, не завжди потрібно, щоб підлеглий знав про них до того, як це відбудеться. Або, якщо працівник зациклився на будь-якій проблемі, начальник може на певний час дозволити відкласти цю проблему для вирішення інших питань.