Інструкція. Дайте відповідь «так»
чи «ні»
на поставлені запитання.
1.
Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку кар’єри.
2.
Я помилився у виборі професії або профілю діяльності і зараз займаю не своє місце.
3.
Коли я відчуваю втому або напруження, то намагаюся скоріше закінчити справи.
4.
Моя робота притуплює емоції.
5.
Я відверто втомився від проблем, з якими доводиться мати справу на роботі.
6.
Робота приносить мені усе менше і менше задоволення.
7.
Я б змінив місце роботи, якби видалася нагода.
8.
Через втому або напруження, я приділяю своїм справам менше уваги, ніж потрібно.
9.
Я спокійно сприймаю претензії до мене з боку керівництва та колег по роботі.
10. Спілкування з колегами по роботі спонукає мене триматися осторонь від людей.
11. Мені усе важче встановлювати і підтримувати контакти з колегами.
12. Обстановка на роботі мені видається дуже важкою і складною.
13. Бувають дні, коли мій емоційний стан погано відображається на результатах роботи.
14. Я дуже переживаю за свою роботу.
15. Колегам по роботі я приділяю уваги більше, ніж отримую від них.
16. Я часто радію, коли бачу, що моя робота приносить людям користь.
17. Останнім часом мене переслідують неуспіхи на роботі.
18. Я зазвичай виявляю інтерес до колег і окрім того, що стосується справи.
19. Я іноді ловлю себе на думці, що працюю автоматично, без душі.
20. По роботі зустрічаються настільки неприємні люди, мимоволі бажаєш їм чогось поганого.
21. Успіхи у роботі надихають мене.
22. Ситуація на роботі, у якій я опинився, здається майже безвихідною.
23. Я часто працюю понад силу.
24. У роботі з людьми я керуюся принципом: не витрачай нерви і бережи здоров’я.
25. Іноді я їду на роботу з важким почуттям: як усе набридло, нікого б не бачити і не чути.
26. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, яких я докладаю.
27. Якби мені пощастило з роботою, я був би щасливішим.
28. Зазвичай я підганяю час: скоріше б закінчився робочій день.
29. Працюючи з людьми, я зазвичай ніби ставлю екран, що захищає мене від чужих страждань та негативних емоцій.
30. Моя робота мене дуже розчарувала.
31. Мої вимоги до виконуваної роботи вищі, ніж те чого я досягаю в силу обставин.
32. Моя кар’єра склалася вдало.
33. Якщо видається нагода, я приділяю роботі менше уваги, але так, щоб цього ніхто не помічав.
34. До всього, що відбувається на роботі, я втратив інтерес.
35. Моя робота погано на мене вплинула –
озлобила, притупила емоції, зробила нервовим.
Бланк
|
НС
|
1
|
6
|
11
|
16
|
21
|
26
|
31
|
|
ЗК
|
2
|
7
|
12
|
17
|
22
|
27
|
32
|
|
РПО
|
3
|
8
|
13
|
18
|
23
|
28
|
33
|
|
ЕВ
|
4
|
9
|
14
|
19
|
24
|
29
|
34
|
|
ОВ
|
5
|
10
|
15
|
20
|
25
|
30
|
35
|
Ключ
|
НС
|
- 1(36)
|
+ 6(2)
|
+ 11(2)
|
- 16(10)
|
- 21(5)
|
+ 26(5)
|
+ 31(3)
|
|
ЗК
|
+ 2(10)
|
+ 7(5)
|
+ 12(2)
|
+ 17(2)
|
+ 22(5)
|
+ 27(1)
|
- 32(5)
|
|
РПО
|
+ 3(5)
|
+ 8(5)
|
+ 13(2)
|
- 18(2)
|
+ 23(3)
|
+ 28(3)
|
+ 33(5)
|
|
ЕВ
|
+ 4(2)
|
+ 9(3)
|
- 14(2)
|
+ 19(3)
|
+ 24(5)
|
+ 29(5)
|
+ 34(10)
|
|
ОВ
|
+ 5(5)
|
+ 10(3)
|
+ 15(3)
|
+ 20(2)
|
+ 25(5)
|
+ 30(2)
|
+ 35(10)
|
Результати:
9 балів і менше –
симптом не склався;
10-15 – симптом складається;
16 і більше –
симптом склався.
Нс. Симптом «незадоволеності собою»:
людина не задоволена рівнем докладених зусиль та результатом власної діяльності, вважає, що здатна на більше, але через власні лінощі або малодушність виявилася неспроможною. Причиною НС може бути внутрішній моральний конфлікт між загальнолюдськими цінностями та принципами особистості або між останніми та вимогами дійсності. Відчуття НС може виникати у творчих особистостей, людей, чий розум потребує інтелектуально складних завдань, коли вони тривалий час опиняються у «простої».
Таким чином, НС такого ґатунку характерна для особистостей, що самоактуалізуються, вона є імпульсом для внутрішньої роботи над собою та самовдосконалення. НС може бути фоном негативної самоконцепції –
негативних установок щодо себе, які склалися під виливом думок, висловлювань значущих для особистості людей. В такому випадку НС являє собою неадекватну занижену самооцінку, що спричиняє негативне ставлення до себе, а загалом і до світу. Характерна для людей, які знаходяться у депресивному стані.
ЗК. Симптом «загнаності у клітку»:
людина реально оцінює обставини, що склалися, але вважає, що не здатна щось змінити і в результаті досягти бажаної мети. У особи виникає почуття фатуму –
нездатності вплинути на хід подій. Характерно для станів, що передують афекту, або після шокових станів (залежно від домінування симпатичної або парасимпатичної НС у людини). За наявності симптому ЗК, рівень працездатності та ефективності праці значно знижується. Можливе загострення хронічних захворювань. Більш яскраво виявляються психосоматичні ознаки. У чоловіків ЗК частіше виявляються за несприятливих економічних умов або/та в ситуаціях цейтноту на робочому місці. У жінок симптоми ЗК частіше виявляються з негативними емоційними переживаннями у зв’язку з конфліктною сімейною ситуацією. ЗК властива для людей пенсійного та передпенсійного віку, що може тягнути за собою неадекватність поведінки, оцінки намірів оточуючих, нівелювання цінностей прожитого життя, «безперспективний трудоголізм».
РПО. Симптом «редукція професійних обов’язків»:
часто викликана «паперовою тяганиною»,
непродуктивною організацією робочого місця та/або робочого дня. У деяких випадках РПО може бути пов’язана з несприятливим психологічним кліматом у колективі або мікро групі, в якій працює людина. Спостерігаються за сімейних негараздів, що не дають сконцентруватись на роботі. РПО можлива за асинхронності темпів професійного росту працівника та темпів його кар’єри, за відсутності виконання значущості особистого внеску у загальну справу.
ЕВ. Симптом «емоційна відчуженість»:
спостерігається ефект «кам’яного обличчя»,
людина справляє враженість надділової та зібраної. Високий рівень самоконтролю. ЕВ властива для осіб, що займають керівні посади: необхідність приймати «об’єктивні рішення»
змушує не звертати увагу на «людський фактор».
Людина з симптомами ЕВ відчуває себе ніби чаша, наповнена негативними емоціями. Захисні механізми психіки запобігають психічному «згоранню»,
тому людина закривається, замикається у собі, відгороджуючись від будь-яких емоційних подразників. Наслідки –
психосоматичні хвороби, міжособистісне відчуження, відчуження дистресу, депресія.
ОВ. Симптом «особистісна відстороненість/деперсоналізація»:
людина відчуває себе спостерігачем, глядачем, а «справжнє життя »
відбувається не за її участю, а ніби на сцені чи на екрані. Відчуття власної відсутності у житті близьких людей, зокрема, збідніння емоційної насиченості стосунків («мене не розуміють»). За духовної кризи –
відчуття відсутності власного Я. Симптом ОВ спостерігається за деяких акцентуацій характеру та/або хронічних психічних станів, що межують з психопатологією. Людина не спроможна приймати рішення. «Сильні»
особистості наполегливо, іноді нав’язливо займаються самоаналізом. «Слабкі»
виявляють схильність до втечі від самого себе за допомогою алкоголю, наркотиків, самообману.
3. Сергієнко Надія Павлівна.
